Geld, Hütten und Heiratsmythen: Wenn Klischees Länder formen

In einem gemütlichen spanischen Café brachte mir der Kellner meinen bestellten Cappuccino und fragte: «Woher kommen Sie?» – «Ich bin Ukrainerin, lebe aber in der Schweiz», antwortete ich. Er lachte, machte eine typische Geste mit den Fingern und rief: «Ah, Geld! Die Schweiz ist Geld!» – «Aber dort leben Menschen mit ganz unterschiedlichem Einkommen, wie in jedem anderen Land auch», entgegnete ich. «Nein», wiederholt er, «die Schweiz ist Geld.» Dieser Moment liess mich über die Stereotype und Mythen nachdenken, die über viele Länder existieren. Die Schweiz steht für Geld, Käse, Schokolade und Uhren. Aber was ist mit der Ukraine?

Auch ich hatte früher ein anderes Bild von der Schweiz. Ich begegnete nur selten ukrainischen Touristen, die ihre Eindrücke aus der Schweiz mit mir teilen konnten. Und selbst wenn – kann man ein Land, seine Kultur und Mentalität wirklich in ein paar Tagen erfassen? Für viele Ukrainer bedeutete die Schweiz einfach: teuer, pünktlich, gute Lebensmittel, viele Käsesorten. Und wenn die Menschen dort teure Mieten, Versicherungen oder Zugfahrten zahlen, dann müssen sie ja reich sein – so die einfache Logik. Im Vergleich zu ukrainischen Preisen erschien alles überteuert, und die Schweizer wirkten deshalb wohlhabend.

Doch was ist mit den Mythen über die Ukraine? Ich begann, sie zu untersuchen. Die gängigsten: Alle Ukrainer seien Bauern, leben in Lehmhütten, seien arm und hauptsächlich Landwirte. Ukrainische Frauen seien «nur zum Heiraten da». Und geopolitisch: Die Ukraine sei Teil Russlands, und die ukrainische Sprache sei ein russischer Dialekt.

Letzteres ist pure russische Propaganda. Der russische Präsident nannte dies einen Grund für den Angriffskrieg – sie wollten die Ukrainer vom «Kiewer Regime» befreien. Drei Jahre später haben hoffentlich viele im Rest Europas begriffen, dass es sich dabei um Propaganda handelt. Denn «befreit» wurden wir von florierenden Städten und Dörfern, Millionen Ukrainer*innen von ihren Häusern und Hunderttausende von ihrem Leben.

Die ukrainische Sprache war immer ein Angriffsziel. Sie wurde über 170-mal verboten, eingeschränkt oder nicht anerkannt – allein in den letzten 150 Jahren. Dabei ist sie eine eigenständige Sprache mit eigener Grammatik und Geschichte, näher verwandt mit dem Weissrussischen oder Polnischen als mit dem Russischen.

Das stereotype Bild der ukrainischen Frau wurde besonders in den 1990er und frühen 2000er Jahren von Heiratsagenturen geprägt, die ukrainische Frauen als «schön, gehorsam und leicht zu heiraten» darstellten.

Auch der Mythos vom «Land der Bauern» stammt aus veralteten Vorstellungen oder touristischen Broschüren. In Wahrheit ist die Ukraine ein urbanisiertes Land mit moderner Infrastruktur und städtischer Bevölkerung. Laut offiziellen Zahlen arbeiteten im Jahr 2021 etwa 2,5 Millionen Menschen – also rund 14 % der Erwerbstätigen – im Agrarsektor. Das heisst: Der Grossteil arbeitet in anderen Bereichen – Wissenschaft, Medizin, Kultur, Technologie.

Und dann der Klassiker: «Ukrainische Frauen sind nur zum Heiraten da.» Natürlich sind viele ukrainische Frauen liebevolle Mütter und Ehefrauen. Aber sie sind auch gebildet, selbstständig und aktiv – in der Politik, Gesellschaft und Wissenschaft. Dieses stereotype Bild wurde besonders in den 1990er und frühen 2000er Jahren von Heiratsagenturen geprägt, die ukrainische Frauen als «schön, gehorsam und leicht zu heiraten» darstellten – vor allem für Männer aus den USA, Deutschland oder Italien.

Geld wächst auch in der Schweiz nicht auf Bäumen.

Die Realität sieht anders aus. Es gibt viele weltweit bekannte Ukrainerinnen, die dies nicht aufgrund ihrer Ehen sind, sondern wegen ihrer Leistungen. Zum Beispiel: Maria Prymachenko, eine international anerkannte naive Künstlerin, deren Werke sogar im Louvre ausgestellt wurden.
Maryna Vyazovska, Mathematikerin und Trägerin der Fields-Medaille 2022, lebt und arbeitet in der Schweiz. Milla Jovovich, Hollywood-Schauspielerin, geboren in Kyiv. Oksana Sabuschko, Schriftstellerin, Philosophin, Kulturaktivistin – eine würdige Vertreterin der Ukraine auf der internationalen Bühne. Und Tausende weitere Frauen, die studieren, arbeiten, forschen, freiwillig in den Krieg ziehen.

Und was ist nun mit den Mythen über die Schweiz? Käse und Schokolade – ja, die sind wirklich so gut wie ihr Ruf. Die Uhr als Symbol für Schweizer Pünktlichkeit ist ein sympathisches Klischee. Aber: Geld wächst auch in der Schweiz nicht auf Bäumen. Das weiss jeder, der hier lebt. Auch hier muss man dafür arbeiten – wie überall. Doch in der Ukraine gibt es ein schönes Sprichwort, das das gut zusammenfasst: «Wer arbeitet, verarmt nicht – sondern wird weiser.» Das heisst: Arbeit bereichert nicht nur den Geldbeutel, sondern auch den Geist und die Seele.

Гроші, хати та міфи про шлюб: як кліше формують країни

У затишному іспанському кафе, принісши замовлений мною улюблений капучіно, офіціант запитав: «Звідки ви приїхали?» «Я – українка, але живу у Швейцарії», – відповіла я. Він засміявся, зробивши притаманний пальцями жест і вигукнув «Ах, гроші! Швейцарія – це гроші!» «Але там живуть люди з різним достатком, як і в кожній країні!”, – заперечила я. «Ні, – сказав він. Швейцарія – це гроші!». І я подумала: стереотипи та міфи існують про кожну з країн світу. Швейцарія – це гроші, сир, шоколад та годинники. А як щодо України?

Ще не так давно я теж уявляла Швейцарію по – іншому. Українських туристів, які могли б поділитися враженнями від Конфедерації, раніше я зустрічала не часто. Зрештою, чи може турист за кілька днів перебування у країні дізнатись більше про традиції чи культуру, менталітет чи світосприйняття жителів країни? Тож здебільшого, Швейцарія у розумінні українців зводилась до дорожнечі, якісних продуктів харчування, різноманітних сортів сиру та пунктуальності швейцарських годинників. Щодо грошей, то, логіка така: якщо люди оплачують настільки дороге житло, медичне страхування чи подорожі громадських транспортом, вони повинні мати на це гроші. В порівнянні з українськими цінами усе це коштує тут настільки дорого, що усі швейцарці здавались українцям дуже багатими. Втім, я ніколи не задумувалась про міфи, якими наділена Україна. Для того, щоб це з’ясувати, я зробила невеличке дослідження.

Найосновніші міфи про Україну:  всі українці — селяни, що живуть у хатах-мазанках, всі дуже бідні, за професією здебільшого хлібороби, а українські жінки — тільки «для шлюбу». З геополітичного: Україна — це частина Росії, а українська мова — діалект російської. Щоб розвіяти усі ці міфи, я почну з останнього.

Бо за цей час нас «звільнили» від процвітаючих міст та сіл, мільйони українців – від їхніх домівок, і сотні тисяч людей – від життя.

Про те, що Україна належить Росії – частина російської пропаганди.Зрештою, однією з причин нападу, російський президент називав саме цю – вони “звільняли” українців від «київського» режиму. Через три роки у цю маячню вже ніхто у світі, я сподіваюсь, не вірить. Бо за цей час нас «звільнили» від процвітаючих міст та сіл, мільйони українців – від їхніх домівок, і сотні тисяч людей – від життя.

Українська мова – це традиційна тема для російської пропаганди. В тому числі, тому що російськомовних українців в Україні, особливо на Сході, багато. Саме їх «врятували» найбільше! Уявлення про те, що Україна «молодша сестра» Росії дуже хибне. Воно пов’язане в основному з історією Радянського Союзу, де Україна була однією з республік. Але ж до Союзу Україна прийшла теж не добровільно! Тож передавати у спадок окупацію України було б нечесно. Зрештою, те, як зараз борються українці за свою культуру, історію та незалежність, найкраще свідчить: така «рідня” нам не потрібна.  До цього додам: українська — окрема, самобутня мова, з власною граматикою, лексикою й історією, ближча до білоруської й польської, ніж до російської. Щоправда росіяни за останні 150 років забороняли, обмежували, не визнавали  її понад 170 разів.

Міф про те, що всі українці — селяни, що живуть у хатах-мазанках, пов’язаний із застарілими уявленнями або зображеннями з туристичних проспектів. Насправді Україна — урбанізована країна, більшість населення живе у містах, де є сучасна інфраструктура, технології, культура.

Лише тепер я зрозуміла, чому європейці були здивовані, що українці тікали від війни на дорогих автомобілях. Адже стереотип, що всі українці дуже бідні, досі існує у світі.

Хоча економічні труднощі — реальність, в Україні є так званий середній клас, підприємці, ІТ-сектор. Стереотип про суцільну бідність — перебільшення.

До речі, не всі українці – хлібороби. Про це свідчать офіційні цифри: станом на 2021 рік в аграрному секторі України працювало приблизно 2,5 мільйона осіб, що становило близько 14% від загальної кількості зайнятого населення. Насправді в Україні багато людей працюють у науці, медицині, культурі, мистецтві, технологіях.

Стереотип «тільки для шлюбу» активно експлуатувався у 90-х і на початку 2000-х. І почасти винні у цьому …шлюбні агентства.

І моє улюблене: «українські жінки — тільки для шлюбу.» Звісно, українки – дбайливі матері, хороші дружини. Але  водночас українські жінки — освічені, незалежні, активні в суспільстві, політиці, науці. Стереотип «тільки для шлюбу» активно експлуатувався у 90-х і на початку 2000-х. І почасти винні у цьому …шлюбні агентства. Вони орієнтувались на чоловіків  зі США, Німеччини, Італії, відтак розповсюджували в  інтернеті образ «красивої, покірної українки», яку можна «легко взяти в дружини».

Втім, в реальності є українки, імена яких відомі у світі і точно не завдяки шлюбу. Марія Примаченко – всесвітньо визнана українська художниця-примітивістка, картини  якої експонувалися в Луврі. Марина В’язовська – математик, лауреатка Філдсівської премії 2022 року (аналог Нобелівської в математиці), яка живе і працює у Швейцарії. Міла Йовович – акторка й модель, народилась у Києві, а стала зіркою Голлівуду. Оксана Забужко – письменниця, філософиня, культурна діячка, які гідно представляє Україну на міжнародній арені. І тисячі інших, які живуть, працюють, волонтерять, навчаються.

Щодо міфів про Швейцарію, то сир і шоколад справді такі смачні, як про них розповідають. Годинники, як символ пунктуальності швейцарців, теж непоганий стереотип, як на мене. Тим часом гроші у Швейцарії на деревах не ростуть. І це знають усі, хто тут живе. Як і кожній країні, їх потрібно заробляти працею. Але в Україні є чудове прислів’я з цього приводу: «Хто працює – той не бідніє, а мудріє», що означає «праця збагачує не лише гаманець, а розум і дух».