Der Holodomor wird von vielen Ländern als Genozid anerkannt. Und es gibt Anzeichen, dass der derzeitige Krieg Russlands gegen die Ukraine ebenfalls ein Völkermord am ukrainischen Volk ist. (Illustration: David Fürst)
Der Nationalrat hat den Holodomor in der Ukraine als Genozid am ukrainischen Volk anerkannt. Die Eidgenossenschaft ist das 33. Land, das diese symbolische Geste der Unterstützung vornimmt. Allein nach offiziellen Angaben starben während des Holodomor fast vier Millionen Menschen. Die inoffiziellen Zahlen sind noch erschreckender – bis zu 10 Millionen! Die Anerkennung des Völkermordes hilft, den historischen Kontext für den russischen Angriff auf die Ukraine im Jahr 2022 zu verstehen.
Aus rechtlicher Sicht wird der Beschluss wahrscheinlich keine Konsequenzen haben. Für die Ukrainer*innen ist es jedoch wichtig, dass die Welt diese tragische Seite der ukrainischen Geschichte anerkennt! Schliesslich ist der Genozid am ukrainischen Volk heute das wahre Ziel des imperialen Russlands, das weder die Grenzen anderer Völker noch das Völkerrecht respektiert.
Nach der Unabhängigkeit wurde diese Tragödie so interpretiert, als ob nichts geschehen wäre.
«Das Schweigen über Völkermorde führt zu Verlusten von Menschenleben auf globaler Ebene. Wir müssen mehr tun, als nur über Genozid zu reden. Wir müssen ihn verurteilen: Das wird dazu beitragen, ähnliche Tragödien in Zukunft zu verhindern», sagt Volodymyr Viatrovych, ukrainischer Historiker, Publizist, Doktorand und Leiter des ukrainischen Instituts für Nationales Gedenken (2014-2019).
Europa wusste laut dem Historiker lange nicht, dass in der Ukraine Millionen von Menschen an Hunger starben. Natürlich seien einige Informationen durchgesickert, aber die Tragödie des ukrainischen Volkes wurde dadurch nicht vollständig erfasst. Selbst heute, fast hundert Jahre später, sei vielen Europäer*innen der Holodomor nicht bekannt.
«Nicht nur während der Sowjetunion wurde in der Ukraine nicht über den Holodomor gesprochen. Nachdem die Ukraine 1991 ihre Unabhängigkeit erklärt hatte, wurde diese Tragödie so interpretiert, als ob nichts geschehen wäre. Als ob es überall Hunger gegeben hätte. Die Missernte war schuld daran», sagt Viatrovych.
Historiker, die zum Thema geforscht haben, konnten jedoch nachweisen, dass die sowjetische Regierung die Hungersnot absichtlich für Massenmorde nutzte. Die ukrainischen Bauern wurden von den kriminellen Behörden ins Visier genommen. Gleichzeitig wurde die ukrainische nationale Elite – kreativ, politisch und geistig – getötet.
Journal B unterstützen
Unabhängiger Journalismus kostet. Deshalb brauchen wir dich. Werde jetzt Mitglied oder spende.
Der Begriff «Genozid» ist in der UN-Resolution von 1948 definiert. Es gibt eine Reihe von Anzeichen dafür, dass der derzeitige Krieg Russlands gegen die Ukraine ebenfalls ein Völkermord am ukrainischen Volk ist. Russland tötet wieder Menschen, die bürgerliche und politische Aktivisten und damit Träger der ukrainischen Authentizität sind. Die Länder, die unter russische Besatzung fallen, verlieren ihr wirtschaftliches Potenzial.
«Sie zerstören historische Denkmäler und Museumsexponate und nehmen sie mit, indem sie den Kindern in den Schulen erzählen, dass diese Gebiete schon immer russisch waren. Sie zerstören auch Bücher, schreiben den Geschichtsunterricht in den besetzten Gebieten um, bringen russische Lehrbücher und russische Lehrer*innen», fügt Viatrovych hinzu.
Übrigens ist die Umerziehung von Kindern aus einer nationalen Gemeinschaft zur Annahme einer anderen nationalen Identität ein äusserst wichtiges Element des Völkermords.
Es ist ein aussichtsloses Unterfangen, den Diktator Putin mit ein paar von ihm besetzten Regionen der Ukraine zufrieden zu stellen. Die Neigung der Ukraine, dies im Rahmen von Verhandlungen mit Russland zu tun, erinnert jedoch an ein anderes historisches Ereignis. Im Jahr 1938 setzten die Westmächte ihren Verbündeten, die Tschechoslowakei, unter Druck, einen Teil ihres Territoriums aufzugeben, um Hitler zufrieden zu stellen. Wir wissen, was dann geschah. Und wenn alles klar ist, was Russland mit der Ukraine vorhat, was wird dann mit anderen europäischen Ländern geschehen?
І знову геноцид
Швейцарія визнала Голодомор в Україні геноцидом українського народу. Конфедерація стала 33 країною, яка зробила цей символічний жест підтримки. Під час Голодомору померло, лише за офіційними даними, майже чотири мільйони людей. Неофіційні цифри ще жахливіші – до 10 мільйонів! Визнання геноциду допоможе зрозуміти причину, через яку Росія напала на Україну і у 2022 році.
Ймовірно, що з юридичної точки зору рішення Національної ради Швейцарії не матиме жодних наслідків. Втім, визнання світом цієї трагічної сторінки історії України важливе для українців! Адже геноцид українського народу сьогодні – ось справжня мета імперської Росії, яка не поважає чужих кордонів та міжнародного права.
«Замовчування геноцидів призводить до втрат в масштабах всього людства. Про геноцид потрібно не лише говорити. Ми повинні його засуджувати: це допоможе попереджувати подібні трагедії у майбутньому», – каже Володимир В’ятрович, український історик, публіцист, доктор філософії та голова Українського інституту національної пам’яті (2014-2019).
Європа не знала, що в Україні від голоду вмирають мільйони людей. Звісно, якась інформація просочувалась, але не давала повного розуміння трагедії українського народу. Навіть тепер, через майже сто років, багато європейців не знайомі з Голодомором.
«Про Голодомор в Україні не говорили не лише у часи Радянського Союзу. Після проголошення Незалежності України у 1991 році цю трагедію інтерпретували так, ніби нічого не сталось. Мовляв, голод був скрізь. А винен у цьому неврожай», – каже В’ятрович.
Втім, історики, які проводили дослідження, довели, що радянська влада свідомо використала голод для масового вбивства. Ціллю злочинної влади були українські селяни. Водночас вбивали українську національну еліту – творчу, політичну, духовну.
Визначення поняття геноциду є в резолюції ООН 1948 року. Існує ціла низка ознак, які свідчать про те, що сучасна війна Росії проти України – також геноцид українського народу. Росія знову вбиває людей, які є громадськими та політичними активістами, а значить носіями української автентичності. Землі, які потрапляють під російську окупацію, втрачають економічний потенціал.
«Вони знищують історичні пам’ятки, музейні експонати – вивозять, дітям у школах розповідають, що ці території завжди були російськими. А ще знищують книги, переписують курси історії на окупованих територіях, привозять російські підручники та російських вчителів», – додає В’ятрович.
До речі, перевиховання дітей з однієї національної спільноти для того, щоб вони прийняли іншу національну ідентичність – надзвичайно важливий елемент геноциду.
Задовольнити диктатора Путіна кількома областями України, які він окупував, справа даремна. Втім, це схиляння до цього України в контексті переговорів з Росією нагадує іншу історичну подію. 1938 року західні країни тиснули на свою союзницю, Чехословаччину, аби вона відреклася від частини своєї території, щоб задовольнити Гітлера. Що трапилося далі, ми знаємо. І якщо з ціллю Росії щодо України все зрозуміло, то що буде з іншими європейськими країнами?
