«Letztendlich bin auch ich ein lebendiges Beispiel dafür, wie jemand plötzlich im Alter von 36 Jahren alt werden kann», schreibt unsere Kolumnistin (Illustration: David Fürst).
Eine erschütternde Ankündigung auf Facebook. In einer Stadt in der Ukraine organisiert eine Frau Freizeitaktivitäten für ältere Menschen und lädt dort Frauen und Männer ab 45 (!) Jahren ein. In diesem Moment erinnerte ich mich an ein Gespräch mit einer Nachbarin aus meiner Kindheit. Lydia wurde an diesem Tag 60. Sie seufzte schwer und antwortete auf meinenWunsch, sie möge noch lange leben: «Baby, ich bin heute 60. Jetzt bleibt mir nur noch das Warten auf den Tod!» Dann erinnerte ich mich an meine Mutter – sie kaufte im zarten Alter von 28 Jahren rituelle Tücher für ihre eigene Beerdigung. Weshalb, fragte ich mich, fühlen wir Ukrainer uns so früh alt? Und warum «beginnt das Leben» in der Schweiz erst mit 65?
Ich liebe es, die Schweizer zu beobachten, die bei jedem Wetter in die Berge gehen. Ich gehe hüpfend den Berg hoch und begegne einem älteren Ehepaar. Mann und Frau halten ständig Händchen. In ihren Augen leuchtet ein unglaublicher Lebenswille. Ich zweifle nicht daran, dass es unter den Schweizern auch solche gibt, die ungern lächeln, wenig Sport treiben und nicht mit anderen Menschen, besonders Ausländern, in Kontakt treten. Aber ich habe sie noch nicht getroffen! Stattdessen sehe ich jeden Tag Menschen, die das Leben geniessen.
Meine 86-jährige Deutschlehrerin ist mein Vorbild. Immer aktiv und positiv. Es scheint, dass die Energie dieser Frau für uns beide reicht.
Letztendlich bin auch ich ein lebendiges Beispiel dafür, wie jemand plötzlich im Alter von 36 Jahren alt werden kann. Aber ein ungeplanter Umzug in ein anderes Land und eine ungewisse Zukunft können jeden «umhauen». Zum Glück kehren die Gefühle des Hier und Jetzt wieder zu mir zurück. Aber was ist mit den Ukrainerinnen und Ukrainern nicht in Ordnung? Um das zu verstehen, sprach ich mit einer… Schweizerin.
Meine 86-jährige Deutschlehrerin ist mein Vorbild. Immer aktiv und positiv. Es scheint, dass die Energie dieser Frau für uns beide reicht. Sie ist neugierig, liest viel, trainiert ihren Geist mit Fremdsprachen und hilft anderen. Ich habe sie nach ihrer Meinung zu den unterschiedlichen Einstellungen unserer Landsleute zum Altern gefragt.
Ich liebe es, die Schweizer zu beobachten, die bei jedem Wetter in die Berge gehen.
«Natürlich hängt die Liebe zum Leben von dessen Qualität ab», ist Anne-Marie überzeugt. Qualitativ hochwertige Nahrung, Wasser, Klima, genügend Ruhe, angemessene medizinische Hilfe bei Bedarf, Sport und ein Gefühl der Selbstbestimmung – das macht die Schweizer glücklich. Unsicherheit hinsichtlich des morgigen Tages, fehlende qualitativ hochwertige Medikamente, verspätete Arztbesuche wegen Geldmangels, künstliche Nahrungsmittel, ökologische Probleme, und jetzt ist auch noch die Angst um das Leben durch ständige Bombardierungen hinzugekommen. Vielleicht macht das die Ukrainer «älter»? Und wer weiss, wie lange ich über diese Frage nachgedacht hätte, wenn ich nicht am Tag zuvor in die Ukraine gereist wäre.
«Alte» Menschen auf den Strassen der Städte sind deutlich zahlreicher geworden. Ich beobachtete die Leute und war beeindruckt, wie viele von ihnen älter aussehen als sie eigentlich sind. Sie hinken, verlieren das Gleichgewicht, greifen sich während des Gehens an die schmerzenden Knie, halten oft an, um sich auszuruhen, wenn sie etwas mit den Händen tragen. Diese Menschen sind durchschnittlich 50 Jahre alt. Doch Probleme mit Gelenken, dem Rücken und dem Bewegungsapparat haben sie zu Grossvätern und -müttern gemacht.
Menschen, die unter ständigem Druck leben, hätten häufiger Probleme mit Knochen, Gelenken und Muskeln.
Um zu verstehen, was mit den Ukrainern passiert, wandte ich mich an die psychologische Enzyklopädie. «Die Verbindung zwischen dem psychischen Zustand und der körperlichen Gesundheit ist vielschichtig. Stress, Angst, Depression und negative Emotionen können negative Auswirkungen auf das Bewegungssystem haben», berichten die Forscher. Menschen, die unter ständigem Druck leben, hätten häufiger Probleme mit Knochen, Gelenken und Muskeln. Angst, Wut und Sorge würden zu Krämpfen und Rückenschmerzen führen sowie die Körperhaltung und Bewegungskoordination verändern. Das heisst, Emotionen verändern den Zustand des Körpers, und der Zustand des Körpers wiederum ruft negative Emotionen hervor. Aber ist es möglich, den Lebensmut in einem durch emotionale Belastungen ermüdeten Körper wiederherzustellen?
Für mich ist eines klar geworden. So wie die Schweizer auf den Wegen rund um die Berggipfel gehen, so bewegen sich die Ukrainer im Kreis: Emotionen – das Gefühl des Alterns – Emotionen. Um so zu leben wie die Schweizer, brauchen die Ukrainer keine Berge, sondern Ruhe!
—————————————————————————————————————————-
Літні люди у 45 років?
Оголошення у Фейсбук, яке приголомшило. В одному з міст України жінка організовує дозвілля літніх людей і запрошує туди жінок та чоловіків віком від 45(!) років. У ту ж мить я згадала розмову з сусідкою, яка відбулась зі мною у дитинстві. Лідії того дня виповнилося 60. Вона зітхнула важко і у відповідь на побажання довгих років життя сказала: «Крихітко, мені сьогодні 60. Тепер мені залишається лише чекати смерті!» Потім згадала мою маму – вона у 28-річному віці купляла ритуальні хустки на власні похорони. Тож я задумалась, чому відчуваємо себе старими так рано? І чому в Швейцарії життя в 65 тільки починається?
Моя 86-річна вчителька німецької мови – мій взірець.
Я обожнюю спостерігати за швейцарцями, які за будь-якої погоди ходять у гори. Йду, задихаючись, на гору, а на зустріч – літнє подружжя. Чоловік і жінка неодмінно тримаються за руки. В очах – блиск і неймовірне бажання жити. Я не сумніваюсь, що серед швейцарців є ті, хто неохоче усміхається, мало займається спортом та не контактує з іншими людьми, особливо іноземцями. Втім, я їх ще не зустрічала! Натомість щодня я бачу людей, які радіють життю.
Зрештою, я – теж якравий приклад, як людина раптом в 36-річному віці може відчути себе старою. Втім, незапланований переїзд в іншу країну та примарне майбутнє здатні «підкосити» будь-кого. На щастя, відчуття «тут» і «зараз» до мене повертаються. Але що не так з українською нацією? Щоб це зрозуміти, я поспілкувалась із ….швейцаркою.
Моя 86-річна вчителька німецької мови – мій взірець. Завжди активна, позитивна. Здається, енергії у цій жінці вистачить на нас двох. Їй все цікаво, вона багато читає, тренує мозок іноземними мовами, допомагає іншим. Ми обговорюємо різні соціальні процеси і я не могла не запитати її думку з цього приводу.
«Звичайно, любов до життя залежить від його якості», – впевнена Анна-Марія. Якісна їжа, вода, клімат, достатньо відпочинку, належна медична допомога за необхідності, заняття спортом – ось що робить швейцарців щасливішими. Невпевненість у завтрішньому дні, відсутність якісних медикаментів, несвоєчасність звернення до лікарів через брак грошей, штучна їжа, екологія, а тепер до усього цього додалися страх за життя через постійні бомбардування. Може це робить українців «старішими»? І хтозна, як довго я б роздумувала над цим питанням, якби не поїхала напередодні до України.
Зрештою, я – теж якравий приклад, як людина раптом в 36-річному віці може відчути себе старою.
«Старих» людей на вулицях міст значно побільшало. Я спостерігала за людьми і була вражена, як багато з них виглядають старшими свого віку. Накульгують, втрачають рівновагу, хапаються за хворі коліна просто під час ходьби, часто зупиняються, що відпочити, якщо несуть щось у руках. Цим людям у середньому 50 років. Втім, проблеми із суглобами, спиною, і загалом опорно-руховим апаратом зробили із них бабусь і дідусів.
Щоб зрозуміти, що відбувається з українцями, я «пішла» до психологічної енциклопедії. «Зв’язок між психічним станом і фізичним здоров’ям багатогранний. Стрес, тривога, депресія і негативні емоції можуть мати негативний вплив на опорно-рухову систему», – повідомляють автори досліджень. Люди, які живуть у постійній напрузі, частіше мають проблеми з кістками, суглобами і м’язами. Страх, гнів, тривога призводять до судом і болю в спині, змінюють поставу та координацію руху. Тобто емоції змінюють стан тіла, а стан тіла своєю чергою викликає негативні емоції. Та чи можливо відновити бадьорість духу у стомленому переживаннями тілі?
Як швейцарці ходять стежками навколо гірських вершин, так українці по замкнутому колу: емоції- відчуття старості – емоції. Ось тільки, щоб навчитись жити так як швейцарці, українцям не гори потрібні, а спокій!
